Первая книга царствГлава 3 |
1 |
2 |
3 и светильник Божий еще не погас, а Самуил лег спать в Святилище ГОСПОДНЕМ, там, где располагался ковчег Божий, — |
4 воззвал ГОСПОДЬ к Самуилу, и тот ответил: «Я здесь». |
5 Он побежал к Илию и сказал: «Я пришел, ты ведь звал меня». Но тот ответил: «Нет, не звал, ступай, ложись». Самуил ушел и лег. |
6 И снова позвал его ГОСПОДЬ: «Самуил!» Встал Самуил, пошел к Илию и сказал: «Я пришел, ты же звал меня!» Но тот ответил: «Нет, не звал, сын мой, ступай, ложись». |
7 Ведь Самуил еще не знал голоса ГОСПОДА, не открывалось ему прежде слово ГОСПОДНЕ. |
8 И снова, в третий раз воззвал ГОСПОДЬ к Самуилу, тот встал, пошел к Илию и сказал: «Я здесь, ты же звал меня!» Тогда понял Илий, что это ГОСПОДЬ зовет отрока. |
9 Илий сказал Самуилу: «Ступай, ложись и, когда позовут тебя, отвечай: „Говори, ГОСПОДИ, слушает слуга Твой!“» Ушел Самуил и снова лег в постель. |
10 |
11 И ГОСПОДЬ сказал Самуилу: «Ныне Я сотворю в Израиле такое, что зазвенит в ушах у всякого, кто о том услышит. |
12 В тот день Я наведу на род Илия всё, что говорил о его роде, от начала до конца. |
13 Я же говорил ему, что род его будет навеки Мною осужден за грех, о котором он знал: сыновья его навлекали на себя проклятие, но он не препятствовал им. |
14 И потому Я поклялся роду Илия, что вовек его роду не загладить вины ни жертвоприношениями, ни дарами». |
15 |
16 Илий позвал Самуила: «Самуил, сын мой!» И он отозвался: «Я здесь!» |
17 А Илий спросил: «Так какое слово было тебе возвещено? Прошу, не скрывай от меня! Пусть так-то поступит с тобой БОГ и еще добавит, если скроешь от меня хоть одно возвещенное тебе слово». |
18 И тогда Самуил пересказал ему все эти слова, ничего не скрывая. На это Илий сказал: «Он — ГОСПОДЬ, что пожелает Он, то пусть и сотворит». |
19 |
20 И весь Израиль от Дана до Беэр-Шевы узнал, что Самуил — воистину пророк ГОСПОДЕНЬ. |
21 ГОСПОДЬ продолжал являться в Силоме: ГОСПОДЬ в Силоме открывался Самуилу в слове ГОСПОДНЕМ. |
1-а СамуїловаРозділ 3 |
1 |
2 І сталося того дня, коли Ілі́й лежав на своєму місці, а очі його стали затемня́тися, він не міг бачити, |
3 і поки Божий світильник ще не погас, а Самуїл лежав у Господньому храмі, там, де Божий ковче́г, |
4 то покли́кав Господь до Самуїла: „Самуїле, Самуїле!“ А він відказав: „Ось я!“ |
5 І побіг він до Ілі́я та й сказав: „Ось я, бо ти кликав мене“. А той відказав: „Я не кликав. Вернися, лягай“. І він пішов і ліг. |
6 А Господь далі покликав: „Самуїле, Самуїле!“ І встав Самуїл, і пішов до Ілія та й сказав: „Ось я, бо ти кликав мене“. А той відказав: „Не кликав я, си́ну мій. Вернися, лягай“. |
7 А Самуїл ще не пізнав голосу Господа, і ще не відкрилося йому Господнє слово. |
8 А Господь далі покли́кав Самуїла третій раз. І він устав, і пішов до Ілі́я та й сказав: „Ось я, бо ти кликав мене“. І зрозумів Ілій, що то Господь кличе о́трока. |
9 І сказав Ілій до Самуїла: „Іди, лягай. І якщо знову покличе тебе, то скажеш: „Говори, Господи, бо раб Твій слухає Тебе!“ І пішов Самуїл, та й ліг на своє місце. |
10 І ввійшов Господь, і став, і покли́кав, як перед тим: „Самуїле, Самуїле!“ А Самуїл відказав: „Говори, Господи, бо раб Твій слухає!“ |
11 І сказав Господь до Самуїла: „Ось Я зроблю́ таку річ серед Ізраїля, що в кожного, хто почує про неї, задзвени́ть в обох ву́хах його. |
12 Того дня Я виконаю над Ілі́єм все, що Я говорив про дім його, від поча́тку й до кінця. |
13 І розповім йому, що Я суджу́ дім його навіки за гріх, про який він знав, що сини його богозневажають, та не спиняв їх. |
14 Тому́ присягнув Я домом Ілі́я, що не очиститься гріх Ілі́євого дому жертвою та жертвою хлібною навіки“. |
15 I лежав Самуїл аж до ра́нку, і відчинив двері Господнього дому. А Самуїл боявся розповісти Ілі́єві про те видіння. |
16 І покликав Ілі́й Самуїла, та й сказав: „Самуїле, сину мій!“ А той сказав: „Ось я!“ |
17 І сказав він: „Що́ то за річ, про яку Він говорив до тебе? Не крий правди передо мною. Нехай Господь зробить тобі так, і нехай додасть, якщо ти скажеш неправду передо мною про щось зо всього того, що говорив Він до тебе!“ |
18 І розповів йому Самуїл усе те, і не сказав неправди перед ним. А той сказав: „Він — Господь, нехай зробить те, що́ добре в оча́х Його!“ |
19 І вироста́в Самуїл, а Господь був із ним, і не опустивані жодного зо всіх Його слів. |
20 І ввесь Ізра́їль, від Дана аж до Беер-Шеви, пізнав, що Самуїл вірний, як пророк Господній. |
21 А Господь далі показувався в Шіло́, бо Господь явився був у Шіло́ Самуїлові в слові Господньому. |
Первая книга царствГлава 3 |
1-а СамуїловаРозділ 3 |
1 |
1 |
2 |
2 І сталося того дня, коли Ілі́й лежав на своєму місці, а очі його стали затемня́тися, він не міг бачити, |
3 и светильник Божий еще не погас, а Самуил лег спать в Святилище ГОСПОДНЕМ, там, где располагался ковчег Божий, — |
3 і поки Божий світильник ще не погас, а Самуїл лежав у Господньому храмі, там, де Божий ковче́г, |
4 воззвал ГОСПОДЬ к Самуилу, и тот ответил: «Я здесь». |
4 то покли́кав Господь до Самуїла: „Самуїле, Самуїле!“ А він відказав: „Ось я!“ |
5 Он побежал к Илию и сказал: «Я пришел, ты ведь звал меня». Но тот ответил: «Нет, не звал, ступай, ложись». Самуил ушел и лег. |
5 І побіг він до Ілі́я та й сказав: „Ось я, бо ти кликав мене“. А той відказав: „Я не кликав. Вернися, лягай“. І він пішов і ліг. |
6 И снова позвал его ГОСПОДЬ: «Самуил!» Встал Самуил, пошел к Илию и сказал: «Я пришел, ты же звал меня!» Но тот ответил: «Нет, не звал, сын мой, ступай, ложись». |
6 А Господь далі покликав: „Самуїле, Самуїле!“ І встав Самуїл, і пішов до Ілія та й сказав: „Ось я, бо ти кликав мене“. А той відказав: „Не кликав я, си́ну мій. Вернися, лягай“. |
7 Ведь Самуил еще не знал голоса ГОСПОДА, не открывалось ему прежде слово ГОСПОДНЕ. |
7 А Самуїл ще не пізнав голосу Господа, і ще не відкрилося йому Господнє слово. |
8 И снова, в третий раз воззвал ГОСПОДЬ к Самуилу, тот встал, пошел к Илию и сказал: «Я здесь, ты же звал меня!» Тогда понял Илий, что это ГОСПОДЬ зовет отрока. |
8 А Господь далі покли́кав Самуїла третій раз. І він устав, і пішов до Ілі́я та й сказав: „Ось я, бо ти кликав мене“. І зрозумів Ілій, що то Господь кличе о́трока. |
9 Илий сказал Самуилу: «Ступай, ложись и, когда позовут тебя, отвечай: „Говори, ГОСПОДИ, слушает слуга Твой!“» Ушел Самуил и снова лег в постель. |
9 І сказав Ілій до Самуїла: „Іди, лягай. І якщо знову покличе тебе, то скажеш: „Говори, Господи, бо раб Твій слухає Тебе!“ І пішов Самуїл, та й ліг на своє місце. |
10 |
10 І ввійшов Господь, і став, і покли́кав, як перед тим: „Самуїле, Самуїле!“ А Самуїл відказав: „Говори, Господи, бо раб Твій слухає!“ |
11 И ГОСПОДЬ сказал Самуилу: «Ныне Я сотворю в Израиле такое, что зазвенит в ушах у всякого, кто о том услышит. |
11 І сказав Господь до Самуїла: „Ось Я зроблю́ таку річ серед Ізраїля, що в кожного, хто почує про неї, задзвени́ть в обох ву́хах його. |
12 В тот день Я наведу на род Илия всё, что говорил о его роде, от начала до конца. |
12 Того дня Я виконаю над Ілі́єм все, що Я говорив про дім його, від поча́тку й до кінця. |
13 Я же говорил ему, что род его будет навеки Мною осужден за грех, о котором он знал: сыновья его навлекали на себя проклятие, но он не препятствовал им. |
13 І розповім йому, що Я суджу́ дім його навіки за гріх, про який він знав, що сини його богозневажають, та не спиняв їх. |
14 И потому Я поклялся роду Илия, что вовек его роду не загладить вины ни жертвоприношениями, ни дарами». |
14 Тому́ присягнув Я домом Ілі́я, що не очиститься гріх Ілі́євого дому жертвою та жертвою хлібною навіки“. |
15 |
15 I лежав Самуїл аж до ра́нку, і відчинив двері Господнього дому. А Самуїл боявся розповісти Ілі́єві про те видіння. |
16 Илий позвал Самуила: «Самуил, сын мой!» И он отозвался: «Я здесь!» |
16 І покликав Ілі́й Самуїла, та й сказав: „Самуїле, сину мій!“ А той сказав: „Ось я!“ |
17 А Илий спросил: «Так какое слово было тебе возвещено? Прошу, не скрывай от меня! Пусть так-то поступит с тобой БОГ и еще добавит, если скроешь от меня хоть одно возвещенное тебе слово». |
17 І сказав він: „Що́ то за річ, про яку Він говорив до тебе? Не крий правди передо мною. Нехай Господь зробить тобі так, і нехай додасть, якщо ти скажеш неправду передо мною про щось зо всього того, що говорив Він до тебе!“ |
18 И тогда Самуил пересказал ему все эти слова, ничего не скрывая. На это Илий сказал: «Он — ГОСПОДЬ, что пожелает Он, то пусть и сотворит». |
18 І розповів йому Самуїл усе те, і не сказав неправди перед ним. А той сказав: „Він — Господь, нехай зробить те, що́ добре в оча́х Його!“ |
19 |
19 І вироста́в Самуїл, а Господь був із ним, і не опустивані жодного зо всіх Його слів. |
20 И весь Израиль от Дана до Беэр-Шевы узнал, что Самуил — воистину пророк ГОСПОДЕНЬ. |
20 І ввесь Ізра́їль, від Дана аж до Беер-Шеви, пізнав, що Самуїл вірний, як пророк Господній. |
21 ГОСПОДЬ продолжал являться в Силоме: ГОСПОДЬ в Силоме открывался Самуилу в слове ГОСПОДНЕМ. |
21 А Господь далі показувався в Шіло́, бо Господь явився був у Шіло́ Самуїлові в слові Господньому. |