Первая книга царств

Глава 3

1 Отрок Самуил служил ГОСПОДУ при священнике Илии. Слово ГОСПОДНЕ было редким в те дни, видения — нечастыми.

2 И вот однажды, когда Илий уже лежал в постели (глаза его помутнели, и он уже ничего не видел),

3 и светильник Божий еще не погас, а Самуил лег спать в Святилище ГОСПОДНЕМ, там, где располагался ковчег Божий, —

4 воззвал ГОСПОДЬ к Самуилу, и тот ответил: «Я здесь».

5 Он побежал к Илию и сказал: «Я пришел, ты ведь звал меня». Но тот ответил: «Нет, не звал, ступай, ложись». Самуил ушел и лег.

6 И снова позвал его ГОСПОДЬ: «Самуил!» Встал Самуил, пошел к Илию и сказал: «Я пришел, ты же звал меня!» Но тот ответил: «Нет, не звал, сын мой, ступай, ложись».

7 Ведь Самуил еще не знал голоса ГОСПОДА, не открывалось ему прежде слово ГОСПОДНЕ.

8 И снова, в третий раз воззвал ГОСПОДЬ к Самуилу, тот встал, пошел к Илию и сказал: «Я здесь, ты же звал меня!» Тогда понял Илий, что это ГОСПОДЬ зовет отрока.

9 Илий сказал Самуилу: «Ступай, ложись и, когда позовут тебя, отвечай: „Говори, ГОСПОДИ, слушает слуга Твой!“» Ушел Самуил и снова лег в постель.

10 Явился тогда ГОСПОДЬ, пришел и, как прежде, воззвал: «Самуил, Самуил!» А Самуил ответил: «Говори, Господи, слушает слуга Твой!»

11 И ГОСПОДЬ сказал Самуилу: «Ныне Я сотворю в Израиле такое, что зазвенит в ушах у всякого, кто о том услышит.

12 В тот день Я наведу на род Илия всё, что говорил о его роде, от начала до конца.

13 Я же говорил ему, что род его будет навеки Мною осужден за грех, о котором он знал: сыновья его навлекали на себя проклятие, но он не препятствовал им.

14 И потому Я поклялся роду Илия, что вовек его роду не загладить вины ни жертвоприношениями, ни дарами».

15 Самуил оставался в постели до утра, потом открыл двери Святилища ГОСПОДНЕГО, но рассказать Илию о видении боялся.

16 Илий позвал Самуила: «Самуил, сын мой!» И он отозвался: «Я здесь!»

17 А Илий спросил: «Так какое слово было тебе возвещено? Прошу, не скрывай от меня! Пусть так-то поступит с тобой БОГ и еще добавит, если скроешь от меня хоть одно возвещенное тебе слово».

18 И тогда Самуил пересказал ему все эти слова, ничего не скрывая. На это Илий сказал: «Он — ГОСПОДЬ, что пожелает Он, то пусть и сотворит».

19 А Самуил подрастал, и ГОСПОДЬ был с ним, и ни одно сказанное Им слово не пропало впустую.

20 И весь Израиль от Дана до Беэр-Шевы узнал, что Самуил — воистину пророк ГОСПОДЕНЬ.

21 ГОСПОДЬ продолжал являться в Силоме: ГОСПОДЬ в Силоме открывался Самуилу в слове ГОСПОДНЕМ.

1-а Самуїлова

Розділ 3

1 А о́трок Самуїл служив Господе́ві при Ілії. А Господнє слово було рідке́ за тих днів, видіння не було часте́.

2 І сталося того дня, коли Ілі́й лежав на своєму місці, а очі його стали затемня́тися, він не міг бачити,

3 і поки Божий світильник ще не погас, а Самуїл лежав у Господньому храмі, там, де Божий ковче́г,

4 то покли́кав Господь до Самуїла: „Самуїле, Самуїле!“ А він відказав: „Ось я!“

5 І побіг він до Ілі́я та й сказав: „Ось я, бо ти кликав мене“. А той відказав: „Я не кликав. Вернися, лягай“. І він пішов і ліг.

6 А Господь далі покликав: „Самуїле, Самуїле!“ І встав Самуїл, і пішов до Ілія та й сказав: „Ось я, бо ти кликав мене“. А той відказав: „Не кликав я, си́ну мій. Вернися, лягай“.

7 А Самуїл ще не пізнав голосу Господа, і ще не відкрилося йому Господнє слово.

8 А Господь далі покли́кав Самуїла третій раз. І він устав, і пішов до Ілі́я та й сказав: „Ось я, бо ти кликав мене“. І зрозумів Ілій, що то Господь кличе о́трока.

9 І сказав Ілій до Самуїла: „Іди, лягай. І якщо знову покличе тебе, то скажеш: „Говори, Господи, бо раб Твій слухає Тебе!“ І пішов Самуїл, та й ліг на своє місце.

10 І ввійшов Господь, і став, і покли́кав, як перед тим: „Самуїле, Самуїле!“ А Самуїл відказав: „Говори, Господи, бо раб Твій слухає!“

11 І сказав Господь до Самуїла: „Ось Я зроблю́ таку річ серед Ізраїля, що в кожного, хто почує про неї, задзвени́ть в обох ву́хах його.

12 Того дня Я виконаю над Ілі́єм все, що Я говорив про дім його, від поча́тку й до кінця.

13 І розповім йому, що Я суджу́ дім його навіки за гріх, про який він знав, що сини його богозневажають, та не спиняв їх.

14 Тому́ присягнув Я домом Ілі́я, що не очиститься гріх Ілі́євого дому жертвою та жертвою хлібною навіки“.

15 I лежав Самуїл аж до ра́нку, і відчинив двері Господнього дому. А Самуїл боявся розповісти Ілі́єві про те видіння.

16 І покликав Ілі́й Самуїла, та й сказав: „Самуїле, сину мій!“ А той сказав: „Ось я!“

17 І сказав він: „Що́ то за річ, про яку Він говорив до тебе? Не крий правди передо мною. Нехай Господь зробить тобі так, і нехай додасть, якщо ти скажеш неправду передо мною про щось зо всього того, що говорив Він до тебе!“

18 І розповів йому Самуїл усе те, і не сказав неправди перед ним. А той сказав: „Він — Господь, нехай зробить те, що́ добре в оча́х Його!“

19 І вироста́в Самуїл, а Господь був із ним, і не опустивані жодного зо всіх Його слів.

20 І ввесь Ізра́їль, від Дана аж до Беер-Шеви, пізнав, що Самуїл вірний, як пророк Господній.

21 А Господь далі показувався в Шіло́, бо Господь явився був у Шіло́ Самуїлові в слові Господньому.

Первая книга царств

Глава 3

1-а Самуїлова

Розділ 3

1 Отрок Самуил служил ГОСПОДУ при священнике Илии. Слово ГОСПОДНЕ было редким в те дни, видения — нечастыми.

1 А о́трок Самуїл служив Господе́ві при Ілії. А Господнє слово було рідке́ за тих днів, видіння не було часте́.

2 И вот однажды, когда Илий уже лежал в постели (глаза его помутнели, и он уже ничего не видел),

2 І сталося того дня, коли Ілі́й лежав на своєму місці, а очі його стали затемня́тися, він не міг бачити,

3 и светильник Божий еще не погас, а Самуил лег спать в Святилище ГОСПОДНЕМ, там, где располагался ковчег Божий, —

3 і поки Божий світильник ще не погас, а Самуїл лежав у Господньому храмі, там, де Божий ковче́г,

4 воззвал ГОСПОДЬ к Самуилу, и тот ответил: «Я здесь».

4 то покли́кав Господь до Самуїла: „Самуїле, Самуїле!“ А він відказав: „Ось я!“

5 Он побежал к Илию и сказал: «Я пришел, ты ведь звал меня». Но тот ответил: «Нет, не звал, ступай, ложись». Самуил ушел и лег.

5 І побіг він до Ілі́я та й сказав: „Ось я, бо ти кликав мене“. А той відказав: „Я не кликав. Вернися, лягай“. І він пішов і ліг.

6 И снова позвал его ГОСПОДЬ: «Самуил!» Встал Самуил, пошел к Илию и сказал: «Я пришел, ты же звал меня!» Но тот ответил: «Нет, не звал, сын мой, ступай, ложись».

6 А Господь далі покликав: „Самуїле, Самуїле!“ І встав Самуїл, і пішов до Ілія та й сказав: „Ось я, бо ти кликав мене“. А той відказав: „Не кликав я, си́ну мій. Вернися, лягай“.

7 Ведь Самуил еще не знал голоса ГОСПОДА, не открывалось ему прежде слово ГОСПОДНЕ.

7 А Самуїл ще не пізнав голосу Господа, і ще не відкрилося йому Господнє слово.

8 И снова, в третий раз воззвал ГОСПОДЬ к Самуилу, тот встал, пошел к Илию и сказал: «Я здесь, ты же звал меня!» Тогда понял Илий, что это ГОСПОДЬ зовет отрока.

8 А Господь далі покли́кав Самуїла третій раз. І він устав, і пішов до Ілі́я та й сказав: „Ось я, бо ти кликав мене“. І зрозумів Ілій, що то Господь кличе о́трока.

9 Илий сказал Самуилу: «Ступай, ложись и, когда позовут тебя, отвечай: „Говори, ГОСПОДИ, слушает слуга Твой!“» Ушел Самуил и снова лег в постель.

9 І сказав Ілій до Самуїла: „Іди, лягай. І якщо знову покличе тебе, то скажеш: „Говори, Господи, бо раб Твій слухає Тебе!“ І пішов Самуїл, та й ліг на своє місце.

10 Явился тогда ГОСПОДЬ, пришел и, как прежде, воззвал: «Самуил, Самуил!» А Самуил ответил: «Говори, Господи, слушает слуга Твой!»

10 І ввійшов Господь, і став, і покли́кав, як перед тим: „Самуїле, Самуїле!“ А Самуїл відказав: „Говори, Господи, бо раб Твій слухає!“

11 И ГОСПОДЬ сказал Самуилу: «Ныне Я сотворю в Израиле такое, что зазвенит в ушах у всякого, кто о том услышит.

11 І сказав Господь до Самуїла: „Ось Я зроблю́ таку річ серед Ізраїля, що в кожного, хто почує про неї, задзвени́ть в обох ву́хах його.

12 В тот день Я наведу на род Илия всё, что говорил о его роде, от начала до конца.

12 Того дня Я виконаю над Ілі́єм все, що Я говорив про дім його, від поча́тку й до кінця.

13 Я же говорил ему, что род его будет навеки Мною осужден за грех, о котором он знал: сыновья его навлекали на себя проклятие, но он не препятствовал им.

13 І розповім йому, що Я суджу́ дім його навіки за гріх, про який він знав, що сини його богозневажають, та не спиняв їх.

14 И потому Я поклялся роду Илия, что вовек его роду не загладить вины ни жертвоприношениями, ни дарами».

14 Тому́ присягнув Я домом Ілі́я, що не очиститься гріх Ілі́євого дому жертвою та жертвою хлібною навіки“.

15 Самуил оставался в постели до утра, потом открыл двери Святилища ГОСПОДНЕГО, но рассказать Илию о видении боялся.

15 I лежав Самуїл аж до ра́нку, і відчинив двері Господнього дому. А Самуїл боявся розповісти Ілі́єві про те видіння.

16 Илий позвал Самуила: «Самуил, сын мой!» И он отозвался: «Я здесь!»

16 І покликав Ілі́й Самуїла, та й сказав: „Самуїле, сину мій!“ А той сказав: „Ось я!“

17 А Илий спросил: «Так какое слово было тебе возвещено? Прошу, не скрывай от меня! Пусть так-то поступит с тобой БОГ и еще добавит, если скроешь от меня хоть одно возвещенное тебе слово».

17 І сказав він: „Що́ то за річ, про яку Він говорив до тебе? Не крий правди передо мною. Нехай Господь зробить тобі так, і нехай додасть, якщо ти скажеш неправду передо мною про щось зо всього того, що говорив Він до тебе!“

18 И тогда Самуил пересказал ему все эти слова, ничего не скрывая. На это Илий сказал: «Он — ГОСПОДЬ, что пожелает Он, то пусть и сотворит».

18 І розповів йому Самуїл усе те, і не сказав неправди перед ним. А той сказав: „Він — Господь, нехай зробить те, що́ добре в оча́х Його!“

19 А Самуил подрастал, и ГОСПОДЬ был с ним, и ни одно сказанное Им слово не пропало впустую.

19 І вироста́в Самуїл, а Господь був із ним, і не опустивані жодного зо всіх Його слів.

20 И весь Израиль от Дана до Беэр-Шевы узнал, что Самуил — воистину пророк ГОСПОДЕНЬ.

20 І ввесь Ізра́їль, від Дана аж до Беер-Шеви, пізнав, що Самуїл вірний, як пророк Господній.

21 ГОСПОДЬ продолжал являться в Силоме: ГОСПОДЬ в Силоме открывался Самуилу в слове ГОСПОДНЕМ.

21 А Господь далі показувався в Шіло́, бо Господь явився був у Шіло́ Самуїлові в слові Господньому.

1.0x